<< Главная страница

ДАЛЕКИЙ СВIТ



Категории Галина Журба ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Вступне слово Двiчi починаю писати свою автобiографiю i двiчi ïï трачу. Волинь — Львiв 1930-39, потiм Криниця 1940-43. Остання згорiла у варшавськiй пожежi. Це третя. Тричi починати писати про себе — чи не манiакальне самозакохання або щось подiбне? Обвинувачення не було б вповнi справедливе. Самозрозумiло — людина сама собi найближча. Залюбки переживає ще раз — пережите, радо вертається до нього й дiлиться з друзями. Недуга старiючих людей. Не вiдхиляю цих спонук. Вони хмелять, як старе вино при бесiднiм столi, до якого хочемо запросити гостей. Одне лиш тривожить: чи стiл i застава, бува, не знудять гостей? А втiм, кому нецiкаво — може кожноï хвилини встати й вiдiйти вiд столу. Хтось, проте, знайде, може, при ньому спочин i розвагу. Однiєï-бо речi не можу закинути моєму життю,— що було нецiкаве. Випало на перехрестi двох сторiч, двох завершених дiб, багатьох дорiг, культур, середовищ. Мiй сполячений рiд, виховне спрямовання моє i шлях, який я вибрала собi. Довкiлля й дитинство на тлi доби та краєвиду. Свiт психологiчний. Типи людей i звiрiв. Притаманностi сполячених родiв украïнських. Украïнська природа, украïнське живло, i на цьому тлi моя нацiональна еволюцiя. Завершена доба одна i друга. Незакiнчена третя. Подаючи iсторiю мого роду, роблю це не iз шляхетськоï чванi, як би мiг хтось запiдозрити. Чванитися нема чим. Винародовленi предки, що покинули свiй нарiд, вiдцуралися своєï питомоï, глибшоï культури, вибравши, сумнiвноï вартости, зовнiшню, чужу,— не приносять чести нащадкам, хоча б тi предки були найвищi достойники на послугах чужих держав i ворожих нацiй. Вартiсть людини в ïï особистостi, а не в родоводi. Демократка з переконання й стилю цiлого життя, маю стiльки спiльного з цими предками моïми, що несу деякi ïх внутрiшнi й зовнiшнi притаманностi. По предках матерi вiдгукнувся в менi голос украïнськоï крови, украïнського духа. Портрети одних i других — це характеристика людей одного шару, одноï доби. Без цих портретiв не була б цiлiсна моя бiографiя, мов без пiдшивки плащ. Це, врештi, малюнок винародовленоï украïнськоï шляхти, отоï родовитоï верхiвки нашого народу,— iсторiя ïï перекинчицтва. Це, врештi, образ життя полякiв в Украïнi аж до 1917-18 pp. Вибрала я для цього форму белетристичну, щоб живiше передати малюнки живих колись людей i подiй. Адже це справжня повiсть про справжнiх людей. Повiсть не модерна, писана не модерним стилем, допасованим до самоï доби. Повiсть, далека вiд сучасности, як сама доба. Пишу ïï без особливих затiнень i без зайвих прикрас. Життя само — найкращий повiстяр, найхимернiйший фантаст i поет. Хочу його писати таким, яке воно було.
ДАЛЕКИЙ СВIТ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация